Держава взагалі будується на фундаменті, який називається "культура"

Тризуб

відділ з питань культури, туризму, національностей та релігій стрийської рда

Карта

Стрийський район

Календар

ПнВтСрЧтПтСбВс

Ми у Facebook

Стрийський регіон / Кавсько

Кавсько

 

Країна       Україна

Область     Львівська область

Район/ Стрийський район

Село Кавсько

 Засноване

1334р

Поштовий індекс         82420

Населення становить 1453 осіб

Орган місцевого самоврядування — Кавська сільська рада.

Площа

26,6 км²

Густота населення

54,62 осіб/км²

Телефонний код

+380 3245

 

 

Географічні координати

49°21′37″ пн. ш. 23°48′12″ сх. д. 49°21′37″ пн. ш. 23°48′12″ сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

282 м

Водойми річка

 Колодниця

 
 

Адреса ради

82420, Львівська обл., Стрийський р-н, с.Кавсько, вул. Стрийська, 5, тел. 38-5-49

 

Відстань до райцентру-18 км.

Транспортні зв’язки-рейсовий автобус  .

Наявність шкіл- 1

Навчально-виховний комплекс "Кавський загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"

А також

4 магазини

ТзОВ «Галичина-Захід» - це сучасна сільськогосподарська компанія, яка
спеціалізується на вирощуванні та реалізації високоякісного товарного поголів'я свиней

Приміщення сільської ради

Амбулаторія сімейної медицини

Фігура Матері Божої посвячена в 2012 році в День Незалежності України та святкування Дня села. Придбана на пожертви жителів села та благодійних коштів

Памятний знак полеглим землякам у Другій світовій війні.

Могила воїнів УПА, які загинули 25.07.1944 р. в бою з російсько – більшовицькими окупантами в с.Кавсько. Це були:

·        Сотник Карпенко

·        Стрілець Блискун – с.Пукеничі

Стрілець Бурдин – Золочівський район та 3 невідомі стрільці. Могила

знаходиться на місцевому сільському кладовищі, відновлена за часів України.       

Церква Вознесіння Господнього УАПЦ, збудована у 1933 – 1955 рр.

Народний дім с.Кавсько збудований у 1987 році. Тут працює бібліотека, народний музей національно – визвольної боротьби ОУН – УПА, який відкритий у 2001 році.

Церква Святої Параскевії Терновської УГКЦ збудована у 1909 р. Протягом кінця 1950 – 1989 рр. була закрита. 17 вересня було зареєстровано новий Статут УГКЦ. В честь відновлення УГКЦ біля церкви встановлено памятники на честь князя Володимира та княгині Ольги. Також біля церкви встановлено та освячено Місійний хрест, фігура Матері Божої, придбана на кошти голови районної ради п. Романа Козака. У 1993 році було замінено іконостас, залишивши ікони видатних українських митців Осипа Куриласа та Антона Монастирського

Старовинне село Кавсько, згадка про яке сягає ХІХ століття, розташоване на межі Дрогобицького та Жидачівського районів. Село розкинулось на лівобережжі річки Колодниці, притоки Дністра, в мальовничій місцевості. Через село пролягає гостинець, який з’єднує Дрогобич, Стрий , Комарно та Самбір. Назва села, за переказами місцевих жителів, є спадковою від пана Кавецького, якому в сиву давнину належало село. Під час археологічних розкопок, які були проведені в 1956-1957 роках на території Кавська відкрито сліди поселення кам’яної доби і городища з княжих часів.

    Сліди поселень на наших теренах сягають доби так званої лінійно- стрічкової кераміки. Їх залишили по собі північні (кордійські) племена, які прийшли зі Шиська, шляхом вздовж Вісли і Сяну¹. Первісною батьківщиною цих племен були землвздовж середньої течії Дунаю та його приток.

    У середині V тис. до н.е. у пошуках нових земель частина цього населення переселилось через долину у Західних Карпатах на території сьогоднішніх Німеччини і Польщі, а також західних областей України до р. Дністер у Прикарпатті, та р. Горинь та Волині. Це були землеробсько- скотарські племена, яких притягали у Подністров’я, крім земель, цілком можливо, численні соляні джерела Стрийщини і Дрогобиччини. Новоприбуті племена немського походження залишили по собі могили в кількох місцевостях Стрийщини (Кавсько. Підгірці, Хромогорб). Могилу в Кавську досліджував К.Бернякович у 1957р. з Державного Історичного Музею у Львові і знайшов в ній спалений людський кістяк, як доказ тодішньої віри в очищаючу силу вогню перед відходом у містичне життя „на тому світі”. Біля могили він виявив сліди більшого проісторичного поселення у виді вогнищ. господарських  ям, різного крем’яного і кам’яного знаряддя та кілька глиняних посудин, оздоблених ще до випалу прикметними відтисками шкур.

------------------------------------------------------------

¹ Пастернак  ² Стародавня Стрийщина- В ка/Стрийщина, там/,с.62

За формою глиняного посуду ці поховання відносяться до бронзової доби(поч.. і сер.ІІ тисячоліття до н.е.)

    Окрему групу пам’яток стародавньої історії с.Кавська становлять останки городища- укріпленого поселення раннього середньовіччя. Залишки таких городищ- земляні вали й рови- будованих за загально прийнятим в Україні зразком . збереглися в Підгірцях, Вівні, Станкові, Голобутові. Такі укріплення- замки правили за осідки адміністративної влади та водночас боронили границі держави та сухопутних шляхів. Про Існування города і замку на території Кавська до нас не дійшли письмові джерела. Це могли б виявити тільки майбутні дослідження істориків. Згадка про існування городища у Кавську є в польського історика Отрия А.Прохаски. На існування замку вказує назва прірв. На краю села, де збереглися його сліди, це місце люди назвали прірвою за народним переказом- яким когось взяли до замку, то пропав як у прірву.

     У 1387р. польські війська зайняли Галичину і прилучили її до Польщі. Наш край опинився під польським пануванням аж до 1772 року. Захопивши українські землі польська шляхта зразу почала вести на них політику колонізації й полонізації. Великі польські магнати і шляхта жорстоко експлуатували місцеве населення. Тяжке становище селян приводило до селянських повстань. Особливо посилились селянські рухи під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького(1648-1657р.р.). Так, в матеріалах Стрийського краєзнавчого музею, згадується, що восени 1648р. козацький полк, який повертався із Закарпаття, зайняв Дрогобич. Згодом козацька залога змушена була залишити Дрогобич і тоді польська військова залога Стрия зайняла місто. В селищі Медениця був зібраний загін понад 2000 селян із навколишніх сіл, в якому брали участь селяни Кавська, Вівні, Угерська, Добрівлян та ін.. сіл Стрийщини. Повстанці пішли на дрогобич. Здобули місто і вчинили розправу над шляхтою та її військом.

1.     Пастернак  Вказ. праця 64

    В кінці 1648р. козацька армія Хмельницького залишила Галичину. Після її відступу із західно-українських земель, шляхетська влада почала  „вогнем і мечем” придушувати галицьку  „козаччину”. Це був період нечуваного терору над українським и селянами й міщанами, яких поляки масово ув’язнювали. Мучили на тортурах , вішали. Смикали  голови, саджали на палі. Один з експонатів Стрийського краєзнавчого музею вказує, що для покарання селян у ХVІІ ст. Стрийський староста Смодіцький застосував такі міри покарання, як відривання кусків тіла, відпилювання рук пилою і інші. В 1693році польський шляхтич Крушельницький разом з офіцерами польського війська напав на село Кавсько і пограбував селян, забравши коней, свиней, підпалювали селянські хати , вбивали селян, такі напади польської шляхти на село Кавсько продовжувалися і в ХVІІІст. Народ часто згадував цих кровопивць-шляхтичів Мальчинських, Конистенських, Гординських. Про це говорять назви окремих частин села, як Маленчинщина та ін.

         В 1772р. відбувся перший поділ Польщі і землі Галичини приєднуються, за договором між Австрією, Росією і Прусією, до  Австро-Угорщини. Західно-українські землі майже на півтора століття попадають під владу Габібургів. Австрійські власті підтримували поміщиків. Які вели господарство старими методами. Селяни мусіли працювати на пана 4 дні на тиждень, сплачувати податки, відбувати багаторічну військову службу в австрійському війську.

      Тяжке становище селян приводило до непослухів, втеч, а часом і до повстання проти панів. Під тиском революції в Австрійській імперії і листопадового повстання 1848 року  у Львові кріпосне право було ліквідовано. На честь скасування панщини в Кавську, як і в інших селах Галичини, було поставлено пам’ятник з написом: „На знак дарованої Свободи 1848р. ”

       Відповідно до закону від 17 квітня 1848р. у галицьких землях скасовувались всі феодальні повинності. Але землі залишались за поміщиками. Кавські землі належали тепер поміщику Любомирському. У володінні якого було біля 600 маргів землі та паном Стронським (із спогадів Киндус М.С.). Безземельні селяни працювали на панському полі. Панському дворі. Панський двір був у Кавську, де працювало біля 60 башранів. Орендаторами земель були панські шляхтичі, євреї, німці.

Вони орендували землі поміщика Любомирського, скуповували землі селян. Це були Головід, Борук,Фішель і ін.. (із спогадів Гелецького М.Ф.)  За даними 1912р.- всього населення в селі було 1610 чол.- греко-католиків- 1465 чол. , євангелістів(німців) – 17 чол., євреїв- 78. Після реформи  1848р. проходить розшарування населення. В ті часи виникають хутори. На хуторі Ріка поселились Васильціви, а на хуторі Горби- Кукляки. Це були заможні селяни, в яких було багато землі, худоби. До заможних належали також Наконечний Степан, Равліковський  Петро, Малий Йосиф, Стронський Корней. В них було 30-40 маргів землі.

      В селян – бідняків було лише по 1-2 морги землі. Ці селяни йшли працювати на фільварки, в маєтки поміщиків. Вони виконували всі роботи . За це одержували невелику плату. Тяжке становище селян ще дужче погіршилось , коли началась Світова ввійна (1914-1918рр.) Майже всі чоловіки віком до 40р. були призвані були в австрійську армію.

       Галичина у роки війни стала ареною боїв,де українці з Великої України воювали на боці Росії, яка входила до Атланти ,а галичани- Австро-Угорщини ,яка була членом Траїтого блоку. Українці мріяли створити свою українську національну армію, щоб при її допомозі  незалежну Україну. На базі, „Товариства Українських Січових Стрільців”, яке було офіційно зареєстровано у Львові 18 березня 1913р.,галицьке студентство створило свою січову організацію. У 1914р. коли почалася перша Світова війна , всі стрийські пластуни вищих гімназійних класів зголосилися добровольцями  до К.С., серед них був  і Яків Турянський із Кавська, який став хорунжим. Будучи учнем п’ятого класу Стрийської гімназії п’ятнадцятивіком пішов до УГА в листопаді 1918р. Володимир Татамир- син пароха с.Кавська. Після зайняття Стрия польськими  військами в травні 1919р., залишив Стрий з ввійськами УГА „промірив тернисті шляхи України”, не поминувши на них тифу і полону. Повернувшись у 1920р. з польського полону всеціло віддається вихованню молоді, організовує сотні   „Молодих Просвіт” . Помер у Філадельфії в 1962р. Учасником УГА  був Карпин Олекса Андрійович (1897-1996р.)

       Імена інших учасників  УГА та УСС із села Кавсько поки ,що невідомі.

       Після закінчення Світової війни Галичина була зруйнована вщент. Тисячі галичан загинуло або емігрувало в інші країни.  Сільське господарство занепало і життя українського селянина стало ще важчим.

       Політичне безправ’я, національне гноблення українців стало складовою частиною державної політики польського окупаційного режиму.

       Селяни змушені були працювати на фільварках, на поміщицькій землі, а не на своїй. В селі була тільки одно класова школа. Учителем був Геденковський Тадеуш. Була в селі читальня „Просвіта”. Стрийська філія „Просвіти” була заснована ще в 1832 о. Олексою Бобиневичем ,а згодом були створені і сільські читальні „Просвіти”. Першим головою Кавської „Просвіти” був о. Михайло Татомир. До її складу , за даними 1910р. входило 45 членів, а в бібліотеці було 75 книг. „Просвіта” зайнялась організацією просвітницького й економічного життя на селі.

      Галичани не змирилися з поразкою ЗУНР і знову почали боротьбу з польським режимом. У 1920р. була заснована УВО (Українська Військова Організація), а в 1929р. ОУН. В 1935р. ОУН була заснована і в Кавську, до складу якої увійшли Пінчук Григорій, Кулик Петро, Пінчук Петро, Городецький Степан, Пінчук Микола. Членами ОУН стали більшість активних членів „Просвіти”, які вчилися у боротьбі за Соборну Українську Державу.

      В 1913р. до села Кавська на парофію прибув о. Корлетович, який розгорнув просвітницьку роботу. Було створено Євхаристійне  братство при церкві св.. Параскеви- 1932рік. В 1934р. на кошти громади села було розпочато спорудження читальні „Просвіти”, приміщення споживчого товариства  „Коператива”, та молочарні товариства „Сільський господар”.

   1. Стрийщина. т1. с.354

  В 1935р. закінчено спорудження будинку –читальні „Просвіта”  . кооперативу та молочарню. Головою „Просвіти” став Кулик Петро Федорович, активними членами були Пінчук Петро, Пінчук Григорій. Василенко Микола та ін.. Головою  „Сільського господаря” став Федорків Іван. В крамниці „Коперативи” завідувачем та продавцем став Киндус Федір.

   При читальні „Просвіти” були створені гуртки : драматичний та хор с.Кавсько, який був і церковним. Керував хором Кулик Петро. Хор неодноразово виступав в народному домі м.Стрия. В читальні „Просвіти” ставилися вистави українських  класиків Старицького, Карпенка-Карого, Франка.

      У 1939р. на парафію до села прибув о. Яків Мостюк, який продовжив просвітницьку роботу- окрім священника він був диригентом хору.

      1 вересня 1939р. фашистська Німеччина напала на Польщу і через два тижні вся територія була окупована німецькими військами. Німецькі передові загони,долаючи опір поляків наближалися до Львова. Згідно секретних статей договору Молотова-Рібентропа 17 вересня Червона армія перейшла радянсько-польський кордон (через ріку Збруч) і почала просування до Львова. Німці заздалегідь знали про це і почали планомірно відводити свої війська за р. Сян. З приходом російсько- більшовицьких військ в нашому краї невдовзі почався жахливий сталінський терор. Уже весною 1940р. були заарештовані активні члени „Просвіти” с.Кавська Пінчук Петро, Кулик Петро, Василенко Микола. В такій ситуації українські патріотичні сили були змушені здійснювати свою політичну периорієнтацію. Найбільш організованою серед патріотичних сил стала організація ОУН, яка прагнула здобути незалежність України. Уже з самого початку створення ОУН націоналісти почали формувати збройні загони. 31вересня 1939р. через наше с.Кавсько переходили польські війська. У вересні в другій половині в село вступила відступаюча польська частина. Розлючені польські жовніри грабували селян, погрожуючи спалити село. Тільки завдяки мешканцю села Яворському, поляка за походженням, Вдалося впросити жовнірів не палити села. Надвечір з пограбованим майном польські жовніри на підводах виїхали з села в напрямку  Стрия. А вже за селом були оточені боївками Кавська, Голобутова та Завадова. Зав’язався бій, польські жовніри бачачи своє безвихідне становище, втративши одного вбитого та двох поранених склали зброю. Розброєних жовнірів було відпущено, а збройний арсенал ОУН збільшився на 20 карабінів, 2 станкові кулемети та іншої військової  одиниці. Пограбоване майно було повернене селянам. А  три боївки, які брали участь в тому короткому бою втратили одного важко пораненого  із Завадівської лоївки, який помер на руках у друзів по дорозі додому. Це був перший збройний чин ОУН с.Кавська.

       Другий збройний чин ОУН с.Кавська звела в березні 1944р. з німецькими окупантами, які хотіли пограбувати наше село. В кінці березня стояла тепла весняна погода. В частині села, яке має назву Хітня, розташувалося на постій обозна група УПА. Це були коні,фіри і невелика кількість вояків, які входили до складу обозу. Тому відповідальність за безпеку та збереження обозу було накладено на лоївку с.Кавська.

           На південь від Кавська розташоване село, яке тоді називалось Бригідан. Тут жили німецькі колоністи. Після переселення у 1939р. німців до Німеччини з 1940р. село заселили фолькедойч та розташувався німецький гарнізон. Із сторони Бригідану, дорогою, яка з’єднувала с.Кавсько з Бригіданом зненацька в село Кавсько в’їхала велика група військових та озброєних цивільних людей, які розбігалися по селу грабуючи селян. В ббоївці с.Кавська прозвучало слово „тривога”, відбулась коротка перестрілка, в результаті якої німці відпустили 15 чоловік, військових та фолькедойч було полонено. Майно повернуте селянам.

           У 1944р. загони УПА ведуть нерівну боротьбу з НКВД та регулярними армійськими підрозділами. 13 грудня 1944р. сотня „Карпенка” вела бій в с.Колодниця з переважаючою силою більшовиків, відступаючи в північному напрямку і відірвавшись від ворожого переслідуванн,вночі з 23 на 24 грудня розташувалася на відпочинок в с.Кавско. День 24 грудня видався морозним без снігу. Коли почалося розвиднюватися шляхом зі сторони Вівні до Кавська наближалася полуторка з солдатами. Коли машина в’їхала в село почалася перестрілка, в якій був поранений сотник Карпенко. За свідченням очевидців в цій перестрілці більшовики втратили одного вбитого нашвидку вхопивши його на машину проскочили в напрямку районного центру Меденичі. Це була більшовицька розвідка. Сотня спільно з боївкою села Кавська, яку очолював Баран Іван Васильович приготувалися до бою. Незадовго зі сторони Стрия під’їхали штудеберки та панцери. Зупинившись недалеко від села,  солдати, спішившись з машин, розтягнулися в розстрільну і вдарили на село, недавши сотні зайняти бойові позиції за селом. В той же час друга ворожа група опанувала село з північно- західної сторони від села Рівного. Ворог мав намір стиснути сотню вогневим кільцем але йому це не вдалося. Сотня розштоком(так називають невеликий потічок з високими берегами, що пролягає селом) вийшла з оточення і перегупувалася в кінці села вдаривши контратакою по ворогові і уже надвечір ворг був змушений залишити село. Сотня знову зайшла в село, а вже вночі відійшла у невідомому напрямку. В тому бою повстанці втратили п’ять убитими та чотири пораненими. Більшовики, за архівними даними НКВД, втратили близько 20 чоловік. Загинули в той день чотири мешканці нашого села, які були застрелені більшовиками, згоріло два будинки. Полеглі в тому бою похоронені на нашому цвинтарі. Мешканці села дбайливо доглядають могили героїв, імена яких і по сьогодні залишились невідомі

ХРАМ ПРЕПОДОБНОЇ ПАРАСКЕВІЇ                                с. КАВСЬКО

 

Перша письмова згадка про Церкву в с. Кавсько належить до 1515 р. Міститься вона у податковому реєстрі. У 1748 р. коштом Петра Керницького споруджено наступну дерев’яну, тризрубну, трибанну Церкву Святої Параскеви УГКЦ.

У 1903 р. Церква згоріла,

 

         У 1909 р. в центрі села коштом громади і патронів князів Любомирських, було споруджено кам’яну хрещату, з укороченими бічними раменами, увінчану над середохрестям світловим восьмибічним барабаном, покритим молотовою банею з ліхтарем і манівкою Церкву Святої Параскеви УГКЦ. До нової церкви було перенесено стару дзвіницю, що уціліла від пожежі, тому вона є немов тою ланкою, що пов’язує між собою нову та стару церкву. Священиком тоді був о. Михаїл Татомир, який дуже прислужився до піднесення на селі рівня релігійної та національної свідомості.

До 1939 р. церква й нерухоме майно були власністю греко – католицької громади. Парохія належала до Дрогобицького (згодом Мединицького) деканату Перемиської єпархії Української Греко – Католицької Церкви. Парохія володіла таким майном: Дім і господарські дерев’яні будівлі, збудована у 1900 р. нова стайня на 3 відділи 22 х 8 м. , вартістю 4000 корон і дровітня вартістю 310 корон. Земля: поле – 25 моргів, сіножать – 7 моргів, пасовище, спільне з громадою (на 1906 р.)

Після «псевдособору» 1946 року, як і багато інших греко-католицьких храмів на Галичині, Церква прп. Параскевії дістала підпорядкування Російській Православній Церкві. У Кавську залишився на парафії о. Михаїл Терлецький, який роком швидше замінив на парафії о. Якова Мостюка.

Від середини 50-х до середини 60-х років храм було зачинено. Богослужіння відправлялися приблизно один раз на місяць. Священик, о. Терлецький доїжджав із с. Ланівка. Храм було знову відкрито у відповідь на лист від імені громади с. Кавсько, що був звернений до делегатів ХХІІ з'їзду КПРС, який проходив у Москві.

О. Йосиф Туроняк, розпочав служіння у храмі прп. Параскевії. Саме за о. Йосифа було вперше розписана церква (до того вона була просто побілена), проведено благоустрій церковного подвір'я. У 1977 році наступним парафіяльним священиком став о. Василь Журавський, який доїжджав із смт. Меденичі.

У 1982 році парохом церкви став о. Петро Івасик. Його служіння у храмі преподобної Параскеви тривало до січня 1990 року, коли згідно побажань переважної кількості громади с. Кавська, церква прп. Параскевії повернулася в лоно Католицької Церкви. о. Петро не підтримав прагнень вірних до повернення до віри батьків, що спричинило у громаді дуже серйозний конфлікт. Процес переходу тривав дуже болісно, менша частина громади не погоджувалась на почергові богослужіння, а відтак відокремилася і за короткий час збудувала інший храм.

 

Намісні ікони, апостольський ряд, ряд церковних свят належать перу видатного українського художника та іконописця Осипа Куриласа. 

 

Свої ікони для іконостасу с. Кавсько написав  Курилас перед І Світовою Війною, між 1909 і 1913 роком в часі свого проживання у рідному Щирці.

Ще дві ікони з іконостасу церкви прп. Параскевії, а саме Тайної Вечері та Христа –Царя належать іншому видатному художнику – Антону Монастирському. Цікаво, що ікона Тайної Вечері була ним написана на пожертви молоді громади с. Кавська, про що красномовно засвідчує напис внизу ікони. Зрештою кожна ікона на іконостасі має свого жертводавця, найчастіше це була ціла родина.

У 1993-1994 рр. було виготовлено новий дерев’яний позолочений іконостас, а частини старого передано до с. Коросниця. При тому автентичні образи та ікони було вставлено в новий іконостас. Над Царськими Воротами під образом Тайної Вечері погляд кожного спрямовується до однієї з найцінніших наших реліквій – копії ікони Почаївської Божої Матері.

 

Сучасний інтер’єр храм прп. Параскевії дістав завдяки старанням о. Олександра Гатіна у 1991 році. Розписували церкву майстри з с. Добрівляни і с. Верчани. Найцікавішою особливістю розпису є те, що розпис поданий окрім традиційного способу на стіні, ще й у рамах, виготовлених із гіпсу та покритих позолотою.

По обидва боки від іконостасу у красивих нішах в стіні встановлено статуї Ісуса Христа справа і Пресвятої Богородиці зліва. На арці над іконостасом зображені новітні українські святі. Цікаво, як в далекому 1991 році художники відчули що ті кого вони зобразили без німбів над головами, Святіший Отець Іван Павло ІІ проголосить блаженними. А це бл. свщмч. Григорій Хомишин та Йосафат Кокиловський, а також ті над якими триває беатифікаційний процес – Йосиф Сліпий та Андрей Шептицький.

17 вересня 1991 року було зареєстровано новий Статут УГКЦ. Першим греко-католицьким священиком, що доїжджав на служіння до Кавська був о. Микола Костюк ЧНІ.

о. Олександр Гатін, який жив і служив у Кавську з 1991 по 1993 рік чи не найбільше з усіх священиків долучився до прикраси Божого храму. Саме за нього було зроблено великий обсяг внутрішніх та зовнішніх робіт: розписано всередині та поштукатурено ззовні храм, встановлено вітражі, придбано павуки, збудовано будиночок біля церкви для потреб парафії, встановлено пам'ятники на честь князя Володимира та княгині Ольги та багато іншого.

У 1993 році о. Василь Федорович, наступний з черги священик, спільно з громадою замінив іконостас, залишивши ікони видатних українських митців Осипа Куриласа та Антона Монастирського. У 1996 році грамоту на служіння у с. Кавсько отримав о. Зиновій Микласевич. Його служіння запам'яталося перш за все активним пасторальним і громадським життям. Йому добре вдавалося будувати ту церкву яка є живим храмом, тобто громаду. За ініціативи о. Зиновія у Кавську було проведено місії, на згадку них було встановлено та освячено місійний хрест. Також за о. Зиновія було встановлено нові бічні престоли, а також нові престіл та тетрапод.

З 2001 до 2006 року на парафії у с. Кавсько служив о. Василь Гузій. В тому часі було встановлено у храмі нове сучасне опалення, викладено плиткою святилище, встановлено нові вхідні двері та церковні ворота. На парафії частими гостями стали питомці Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, які неодноразово проводили молодіжні чування.

 

З 2006 року адміністратором парафії прп. Параскеви с. Кавсько є о. Олег Кобель. Спільно з громадою села та при допомозі спонсорів, було виготовлено новий купол, покритий булатною бляхою золотого кольору, який увінчаний новим хрестом, перекрито нержавіючою бляхою та новим дерев'яним перекриттям решту храму. Фасад храму було перефарбовано у жовтий колір. Встановлено нову фігуру Матері Божої,

Всередині встановлено нове сучасне озвучення, а ззовні змонтовано декоративне освітлення. У свій 100-літній ювілей, наш храм виглядає новим, чистим, світлим, приваблюючи до себе своїх духовних дітей.

Список священників у с.Кавсько

1.    о. Гордович Іоан

2.    о. Данилович Василій

3.    о. Ганиткевич Павло

4.    о. Гордиєвський Лев

5.    о. Таргановський Іван

6.    о. Завалкевич Антоній, сотрудник, помер 21.03 1817 р.

7.    о. Лисковацький Василій, сотрудник від 1820 р.

8.    о. Хлібкевич Миколай, завідатель1821 – 1826 рр.

9.    о. Ляхович Михаїл, капелан 1826 – 1834рр. + в Кавську

10. о. Максимович Григорій, капелан 1834 – 1839 рр.

11. о. Цицимірский Антоній 1839 – 1841 рр.

12. о. Неронович Онуфрій 1841 – 1846 рр.

13. о. Низовий Андрій 1846 – 1849 рр.

14. о. Литинський Яков 1849 – 1855 рр.

15. о. Стецула Григорій 1855 – 1856 рр.

16. о. Ломницький Михаїл 1856 – 1868 рр.

17. о. Турянський Лука, завідатель 1868 – 1870 рр.

18. о. Головацький Володислав 1870 – 1889 рр.

19. о. Негребецький Йосиф 1888 – 1889 рр.

20. о. Гумецький Корнилій 1889 – 1904 рр.

21. о. Татомир Михаїл 1904 – 1927 рр. + в Кавську

22. о. Паньків Іларій, завідатель 1927 – 1929 рр.

23. о. Корлетович Іван 1929 – 1937 рр.

24. о. Кузьмінський Дмитро в 1937 р.

25. о. Камінський Тадей від 3.06 1937 р.

26. о. Мостюк Яків 28.04 1939 – 1945 рр.

27. о. Терлецький Михаїл 1945 – 1955 р.

28. о. Туроняк Йосиф 1965 –1977 рр.

29. о. Журавський Василь 1977 – 30.09 1982 рр.

30. о. Івасик Петро 1.10 1982 – 1990 рр.

31. о. Костюк Микола ЧНІ 1990 – 1991 рр.

32. о. Гатін Олександр 1991 – 1993 рр;

33. о. Федорович Василь 1993 – 1996 р;

34. о. Микласевич Зеновій 1996 – 14.02 2001 рр.

35. о. Василь Гузій 2001 – 2006 рр.

36. о. Олег Кобель з 2006 р.

о. Єремія Ломницький 

Серед чимало що народилися на теренах с. Кавсько була особа, яка відіграла дуже велику роль в релігійному житті Української Греко-Католицької Церкви під кінець XIX – початок XX століття. Мова йде про засновника жіночого Згромадження Сестер Служебниць НДМ о. Єремію Ломницького.

Отець Єремія Ломницький, ЧСВВ народився 8 лютого 1860 року в селі Кавсько, що належало тоді до Дрогобицького деканату Перемиської єпархії, в сім’ї місцевого пароха о. Михайла. В їхній родині виховалось чотири сини священики. Один з них священик – монах о. Єремія.

До новіціяту оо. Василіян Ломницький вступив 28 вересня 1882 року, прийнявши згідно з монашою традицією нове ім’я Єремія. Після закінчення новіціяту 17 травня 1884 року Єремія Ломницький склав перші чернечі обіти й розпочав філософсько-богословські студії під проводом оо. єзуїтів.

17 січня 1886 року Єремія Ломницький був висвячений Перемиським Єпископом Йоаном Ступницьким, а 22 травня 1887 року склав професію торжественних вічних обітів.  Після свячень о. Ломницький був призначений на посаду директора Лаврівської школи

У 1993-1996рр.споруджено нову кам’яну церкву Вознесіння Господнього УАПЦ

Йорданське купання, “М’ясо-Фест”  у с. Кавське

19 січня 2018 року, на свято Водохреща на парафії с.Кавське відбулося традиційне Йорданське купання, у якому взяло участь сотні гостей з навколишніх міст і сіл. У співпраці з агро-комплексом “Галичина-Захід” було організовано велике свято печеного м′яса – “М′ясо-Фест”.Це означає, що окрім можливості скупатися у цілющих йорданських водах, кожен з гостей свята матиме чудову нагоду безкоштовно поласувати стейками, шашликами та іншими стравами з м′яса, які готували парафіяни с. Кавське

9 березня з пастирським візитом парафію відвідав Преосвященний владика Тарас. Свій візит єпископ розпочав очоливши Літургію Напередосвячених Дарів. У своєму слові, зверненому до вірних, владика Тарас вказав на важливість віри та плекання власної християнської ідентичності. Також, він мав окреме звернення до вчителів та учнів, зібраних в храмі.

Після Літургії молодь привітала владику Тараса з прийдешніми іменинами. Архиєрей подякував всій парафії за свідчення віри, побажав нових духовних висот і звершень і попросив про молитву за себе. Насамкінець він вручив подячні грамоти найактивнішим парафіянам, подякувавши за їх служіння. Оскільки в цей день на парафії поминають померлих, єпископ помолився панахиду за всіх спочилих парафіян, фундаторів та жертводавців.

‎Після богослужінь в храмі владика Тарас зустрівся з сільським головою та працівниками сільської ради с. Кавське. ‎Немає жодного сумніву, що 9 березня 2018 року ввійде в історію парафії с. Кавське, як особливий день єднання у молитві із своїм пастирем

 
Новини відсутні
Події відсутні

Події

29

березня

15.00 год.
Центральна районна бібліотека
25

березня

16:00
Народний дім с.Гірне
18

березня

14:00
Народний дім с.Гірне
25

лютого

13:00
Народний дім с.Добрівляни